ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату ДЕПО-МЕДРОЛ (DEPO-MEDROL) Загальна характеристика: міжнародна та хімічна назви: methylprednisolone; прегна-1,4-дієн-3,20,-діон, 21-(ацетилокси)-11,17-дигідрокси-6-метил-,(6α,11β)-11β,17,21-тригідрокси-6α-метилпрегна-1,4-дієн-3,20-діон 21 ацетат; основні фізико-хімічні властивості: водна суспензія, кольору від білого до майже білого; склад: 1 мл суспензії містить метилпреднізолону ацетату 40 мг; допоміжні речовини: поліетиленгліколь (макроголь) 3350, натрію хлорид, міристил-гама-піколініуму хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій. Форма випуску. Суспензія для ін’єкцій. Фармакотерапевтична група. Препарати гормонів для системного застосування. Кортикостероїди для системного застосування. Код АТС Н02А В04. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат Депо-Медрол є стерильною водною суспензією синтетичного глюкокортикоїду метилпреднізолону ацетату. Він має виражену і тривалу протизапальну, протиалергічну та імуносупресивну активність. Депо-Медрол застосовується внутрішньом'язово для досягнення пролонгованого системного ефекту, а також in situ як засіб для місцевої (локальної) терапії. Пролонгована дія препарату пояснюється повільним вивільненням активної речовини. Метилпреднізолону ацетат має ті ж властивості, що й такий глюкокортикоїд як метилпреднізолон, але гірше розчиняється і менш активно метаболізується, що й пояснює більшу тривалість його впливу. Глюкокортикоїди проникають крізь клітинні мембрани і утворюють комплекси зі специфічними цитоплазматичними рецепторами. Потім ці комплекси проникають у клітинне ядро, зв'язуються з ДНК (хроматином) і стимулюють транскрипцію мРНК і подальший синтез різних ферментів, чим і пояснюється ефект при системному застосуванні глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди не тільки виявляють істотний вплив на запальний процес та імунну відповідь, але також впливають на вуглеводний, білковий і жировий обмін. Вони також виявляють вплив на серцево-судинну систему, скелетні м'язи і центральну нервову систему. Вплив на запальний процес та імунну відповідь. Більшість показань для застосування глюкокортикоїдів зумовлені їх протизапальними, імуносупресивними і протиалергічними властивостями. Завдяки цим властивостям досягаються такі терапевтичні ефекти: - зменшення кількості імуноактивних клітин поблизу осередку запалення; - зменшення вазодилатації; - стабілізація лізосомальних мембран; - інгібування фагоцитозу; - зменшення продукції простагландинів і споріднених сполук. Доза 4,4 мг метилпреднізолону ацетату (4 мг метилпреднізолону) виявляє таку ж глюкокортикостероїдну (протизапальну) дію, що й 20 мг гідрокортизону. Метилпреднізолон виявляє лише мінімальну мінералокортикоїдну дію (200 мг метилпреднізолону еквівалентні 1 мг дезоксикортикостерону). Вплив на вуглеводний і білковий обмін. Глюкокортикоїди виявляють катаболічну дію відносно білків. Амінокислоти, що вивільняються, перетворюються в процесі глюконеогенезу в печінці у глюкозу і глікоген. Споживання глюкози в периферичних тканинах знижується, що може призвести до гіперглікемії і глюкозурії, особливо у хворих, які схильні до цукрового діабету. Вплив на жировий обмін. Глюкокортикоїди мають ліполітичну дію, яка в першу чергу виявляється на кінцівках. Глюкокортикоїди також виявляють ліпогенетичну дію, яка найбільш виражена у ділянці грудної клітки, шиї та голови. Все це призводить до перерозподілу жирових відкладень. Максимальна фармакологічна активність глюкокортикоїдів виявляється тоді, коли пікові концентрації у плазмі вже проминули, тому дія препаратів зумовлена в першу чергу їх впливом на активність ферментів. Фармакокінетика. Метилпреднізолону ацетат гідролізується під дією холінестераз сироватки крові з утворенням активного метаболіту. В організмі людини метилпреднізолон утворює слабкий, дисоціюючий зв'язок з альбуміном і транскортином. Приблизно 40 - 90% препарату знаходиться у зв'язаному стані. За рахунок внутрішньоклітинної активності глюкокортикоїдів виявляється виражена різниця між плазматичним періодом напівжиття і фармакологічним періодом напівжиття. Фармакологічна активність зберігається навіть тоді, коли вже не визначається рівень препарату в крові. Тривалість протизапальної активності глюкокортикоїдів приблизно дорівнює тривалості пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової (ГГН) осі. Після в/м введення препарату у дозі 40 мг/мл максимальна концентрація (Сmax) у сироватці крові досягалася у середньому через 7,3 ± 1 годину (Тmax) і становила в середньому 1,48 ± 0,86 мкг/100 мл (період напівжиття = 69,3 години). Після однократної в/м ін'єкції 40 - 80 мг метилпреднізолону ацетату тривалість пригнічення ГГН осі становила від 4 до 8 днів. Після внутрішньосуглобового введення 40 мг у кожний колінний суглоб (загальна доза = 80 мг) максимальна концентрація у сироватці крові досягалася через 4 - 8 годин і становила приблизно 21,5 мкг/100 мл. Надходження препарату до системного кровотоку із порожнини суглоба зберігалося протягом приблизно 7 днів, що підтверджується тривалістю пригнічення ГГН осі і результатами визначення концентрацій метилпреднізолону у сироватці. Метаболізм метилпреднізолону здійснюється у печінці, і цей процес якісно схожий з таким для кортизолу. Основними метаболітами є 20-b-гідроксиметилпреднізолон і 20-b-гідрокси-6-a-метилпреднізон. Метаболіти виділяються у сечу у формі глюкуронідів, сульфатів і некон’югованих сполук. Ці реакції кон’югації відбуваються переважно у печінці і частково в нирках. Показання до застосування. Глюкокортикоїди слід застосовувати тільки як симптоматичне лікування, за винятком деяких ендокринних порушень, при яких вони використовуються як замісна терапія. А. ВНУТРІШНЬОМ’ЯЗОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ Якщо перороральне застосування препарату є неможливим або неефективним, то показано внутрішньом’язове застосування препарату при нижченаведених захворюваннях. 1) Ендокринні захворювання. - первинна або вторинна недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; за необхідності їх синтетичні аналоги можуть бути використані разом з мінералокортикоїдами; для лікування дітей сумісне застосування мінералокортикоїдів особливо важливо); - гостра недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; може виявитися необхідним одночасне застосування мінералокортикоїдів, особливо у разі застосування синтетичних аналогів); - уроджена гіперплазія надниркових залоз; - гіперкальціємія, що спричинена раковим ураженням; - негнійний тиреоїдіт. 2) Захворювання суглобів. Як додатковий засіб для короткочасного застосування (для виведення хворого із гострого стану або при загостренні процесу) при таких захворюваннях: - псоріатичний артрит; - анкілозуючий спондилоартрит. - посттравматичний остеоартроз; - синовіт при остеоартрозі; - ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може знадобитися підтримуюча терапія низькими дозами); - гострий і підгострий бурсит; - епікондиліт; - гострий неспецифічний тендосиновіт; - гострий подагричний артрит. 3) Колагенози. В період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при нижчезазначених захворюваннях: - системний червоний вовчак; - системний дерматоміозит (поліміозит); - гострий ревматичний кардит. 4) Шкірні захворювання: - пухирчатка; - тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса–Джонсона); - ексфоліативний дерматит; - грибоподібний мікоз; - бульозний герпетиформний дерматит; - тяжкий себорейний дерматит; - тяжкий псоріаз. 5) Алергічні стани. Для контролю нижчезазначених тяжких та інвалідизуючих алергічних станів, що не піддаються звичайним методам лікування: - бронхіальна астма; - контактний дерматит; - атопічний дерматит; - сироваткова хвороба; - сезонний або постійний алергічний риніт; - медикаментозна алергія; - трансфузійні реакції за типом кропив’янки; - гострий неінфекційний набряк гортані (препарат першої допомоги - адреналін). 6) Офтальмологічні захворювання. Тяжкі гострі і хронічні алергічні й запальні процеси з ураженням очей, такі як: - ураження очей, спричинене Herpes zoster; - ірит та іридоцикліт; - хоріоретиніт; - дифузний задній увеїт; - неврит зорового нерва; - алергічні реакції на медикаменти; - запалення переднього сегмента; - алергічний кон’юнктивіт; - алергічні крайові виразки рогівки; - кератит. 7) Захворювання шлунково-кишкового тракту. Для виведення хворого із критичного стану при таких захворюваннях: - виразковий коліт (системна терапія); - хвороба Крона (системна терапія). 8) Захворювання органів дихання: - фульмінантний або дисемінований легеневий туберкульоз (застосовується у комбінації з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією); - симптоматичний саркоїдоз; - бериліоз; - синдром Лефлера, який не піддається терапії іншими методами; - аспіраційний пневмоніт. 9) Гематологічні захворювання: - набута (аутоімунна) гемолітична анемія; - вторинна тромбоцитопенія у дорослих; - еритробластопенія (велика таласемія); - уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія. 10) Онкологічні захворювання. Як паліативна терапія при таких захворюваннях: - лейкози і лімфоми; - гострий лейкоз у дітей. 11) Набряковий синдром. Для індукції діурезу або лікування протеїнурії при нефротичному синдромі, без уремії, ідіопатичного типу або зумовленому системним червоним вовчаком. 12) Нервова система: - розсіяний склероз у фазі загострення. 13) Захворювання інших органів і систем: - туберкульозний менінгіт із субарахноїдальним блоком або при загрозі блока, у комбінації з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією; - трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда. Б. ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВЕ, ПЕРІАРТИКУЛЯРНЕ, ІНТРАБУРСАЛЬНЕ І ВВЕДЕННЯ У М’ЯКІ ТКАНИНИ Депо-Медрол показаний як допоміжна терапія для короткочасного застосування (для виведення хворого із гострого стану або при загостренні процесу) при таких захворюваннях: - синовіїт при остеоартрозі; - ревматоїдний артрит; - гострий і підгострий бурсит; - гострий подагричний артрит; - епікондиліт; - гострий неспецифічний тендосиновіїт; - посттравматичний остеоартроз. В. ВВЕДЕННЯ У ПАТОЛОГІЧНИЙ ОСЕРЕДОК Депо-Медрол показаний для введення в патологічний осередок при таких захворюваннях: - келоїдні рубці; - локалізовані осередки запалення при червоному плескатому лишаю (Вільсона), псоріатичних бляшках, кільцеподібних гранульомах і простому хронічному лишаю (нейродерміті); - дискоїдний червоний вовчак; - діабетичний ліпоїдний некробіоз; - гніздова плішивість. Депо-Медрол може бути також ефективний при лікуванні кістозних утворень апоневрозу або сухожилля (кісти піхви сухожилля). Г. ІНСТИЛЯЦІЇ У ПРЯМУ КИШКУ - Виразковий коліт.