ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату БІСОПРОЛОЛ-ратіофарм (BISOPROLOL-ratiopharmÒ) Склад: діюча речовина: бісопролол; 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу геміфумарату; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кросповідон, для таблеток по 5 мг барвник жовтий РВ 22812 (який містить: лактози моногідрат, заліза оксид жовтий (Е 172)), для таблеток по 10 мг барвник бежевий РВ 27215 (який містить: лактози моногідрат, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172)). Лікарська форма. Таблетки. Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів. Код АТС С07А В07. Клінічні характеристики. Показання. Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія). Протипоказання. - Підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату; - гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, які потребують інотропної терапії; - кардіогенний шок; - атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня; - синдром слабкості синусового вузла; - синоатріальна блокада; - брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 60 ударів на хвилину перед початком терапії; - артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.); - тяжка форма бронхіальної астми або тяжкі хронічні обструктивні захворювання легень; - пізні стадії порушення периферичного кровообігу та синдром Рейно; - метаболічний ацидоз; - феохромоцитома, що не лікувалася; - комбінація з флоктафеніном та сультопридом; - Спосіб застосування та дози. Таблетки Бісопролол-ратіофарм призначені для перорального застосування. Дозування потрібно підбирати для кожного індивідуально. Рекомендується розпочинати лікування з самої низької дози, яка для деяких пацієнтів може становити 5 мг на добу. Зазвичай доза становить 10 мг 1 раз на добу, максимальна рекомендована доза – 20 мг на добу. Для пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) доза препарату не повинна перевищувати 10 мг 1 раз на добу. Цю дозу можна розділити на 2 прийоми. Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки корекція дозування не потрібна, але клінічний стан таких пацієнтів потребує адекватного медичного контролю. Для хворих літнього віку корекція дозування Бісопрололу-ратіофарм не потрібна. Однак прийом препарату рекомендується розпочинати з найменшої можливої дози. У разі припинення лікування дозування слід зменшувати поступово, шляхом щоденного зменшення дози у 2 рази. Побічні реакції. Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000). Порушення з боку імунної системи. Рідко: алергічний риніт, поява антинуклеарних антитіл з такими специфічними клінічними симптомами, як вовчакоподібний синдром, що зникав після припинення лікування. Порушення з боку психіки. Нечасто: порушення сну, депресії. Рідко: нічні кошмари, галюцинації. Порушення метаболізму. Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, гіпоглікемія. Порушення з боку нервової системи. Часто: втомлюваність, виснаження, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування, звичайно слабовиражені і минають протягом 1-2 тижнів). Рідко: втрата свідомості. Порушення з боку органів зору. Рідко: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз). Дуже рідко: кон’юнктивіт. Порушення з боку органів слуху. Рідко: погіршення слуху. Порушення з боку серця. Нечасто: брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності (АV-провідність), поява/посилення ознак серцевої недостатності. Порушення з боку судин. Часто: відчуття холоду або нерухомості кінцівок, артеріальна гіпотензія, погіршення перебігу хвороби Рейно, посилення наявної переміжної кульгавості. Нечасто: ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи. Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або з хронічними обструктивними захворюваннями легень в анамнезі. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор. Порушення з боку печінки. Рідко: підвищення печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ) у плазмі крові, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини. Рідко: реакції гіперчутливості (свербіж, висипання, еритема, підвищена пітливість). Дуже рідко: випадання волосся, при лікуванні блокаторами бета-рецепторів може спостерігатися погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання. Порушення з боку кістково-м’язової системи. Нечасто: м’язова слабкість, судоми, атропатія. Порушення з боку сечостатевої системи. Рідко: порушення потенції. Передозування. Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, гіпоглікемія. При передозуванні також були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня та запаморочення. Лікування: припинити прийом препарату та провести підтримуюче та симптоматичне лікування. Є обмежені дані, що бісопролол тяжко піддається діалізу. У разі необхідності забезпечити моніторинг дихальної функції; може бути показане штучне дихання. При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін) або β2-адреноміметики та/або амінофілін. При атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня: інфузійне введення ізопреналіну; у разі необхідності – кардіостимуляція. Погіршення стану при серцевій недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, вазодилататорів. При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. При гіпотензії: прийом судинозвужувальних препаратів та плазмозамінників, внутрішньовенне введення глюкагону. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози. Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування бісопрололу вагітним можливе лише за наявності крайньої необхідності після оцінки співвідношення користі і ризику для матері та плода. Як правило, β-адреноблокатори зменшують кровотік у плаценті та можуть вплинути на розвиток плода. Необхідно контролювати кровотік у плаценті та матці. Після пологів новонароджений повинен знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 діб. Даних щодо проникнення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату не рекомендується в період годування груддю. Діти. Досвід застосування препарату дітям відсутній, тому застосування його не рекомендоване. Особливості застосування. Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах: - бронхоспазм (бронхіальна астма, хронічні обструктивні захворювання легень) потребує супутньої терапії бронходилататорами. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення тонусу дихальних шляхів, що може потребувати збільшення дози b2-симпатоміметиків. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функцій зовнішнього дихання у хворих на бронхіальну астму в анамнезі; - загальна анестезія. Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів бета-адренорецепторів. Дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату приблизно за 48 годин до загальної анестезії; - застосування контрастних продуктів, що містять йод: бета-блокатори можуть підвищувати ризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування; - цукровий діабет з різкими коливаннями рівня глюкози в крові через можливість маскування симптомів гіпоглікемії; - тиреотоксикоз через можливість маскування адренергічних симптомів; - сувора дієта; - під час десенсибілізаційної терапії. Як і інші b-блокатори, бісопролол може посилювати чутливість до алергенів та збільшувати анафілактичні реакції. Лікування адреналіном не завжди забезпечує очікуваний терапевтичний ефект; - атріовентрикулярна блокада І ступеня; - стенокардія Принцметала. β-адреноблокатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість і подовжувати напади вазоспастичної стенокардії/стенокардії Принцметала; - порушення периферичного кровообігу, в тому числі при хворобі Рейно або переміжній кульгавості: можливе посилення скарг, особливо на початку терапії; - пацієнтам з феохромоцитомою бісопролол можна призначати винятково після терапії a-адреноблокаторами; - хворим на псоріаз (у т.ч. в сімейному анамнезі) бісопролол призначати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. На початку лікування препаратом необхідний нагляд за пацієнтом. Лікування не слід припиняти раптово, якщо для цього немає чітких показань. Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. В окремих випадках на початку лікування, при заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем може бути знижена швидкість реакції при керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Протипоказані комбінації. - Флоктафенін: b-блокатори можуть загострювати компенсаторні серцево-судинні реакції у зв’язку з артеріальною гіпотензією та шоком, які може спричинити застосування флоктафеніну. - Султоприд: бісопролол не слід застосовувати одночасно з султопридом через зростання ризику шлуночкової аритмії. Нерекомендовані комбінації. - Антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем, бепридил): негативний вплив на інотропну функцію міокарда, AV-провідність, артеріальний тиск. - Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, гуанфацин, моксинідин, рілменідин тощо): підвищення ризику рефлекторної гіпертензії, а також значне уповільнення частоти серцевих скорочень, можливе пригнічення AV-провідності, погіршення серцевої недостатності. - Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В): підвищують гіпотензивний ефект бета-блокаторів та є ризик розвитку гіпертонічного кризу. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю. - Антиаритмічні препарати І класу (наприклад дізопірамід, хінідин): негативний вплив на AV-провідність та інотропну функцію міокарда. - Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон): негативний вплив на AV-провідність. - Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину): підвищення ризику гіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності. - Антихолінестеразні засоби (в тому числі такрин): збільшення часу AV-провідності та підвищення ризику брадикардії. - β-блокатори місцевої дії (зокрема ті, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можуть підсилювати дію бісопрололу. - Інсулін та пероральні протидіабетичні засоби: посилюється дія цих препаратів. Бісопролол може маскувати ознаки гіпоглікемії. - Серцеві глікозиди (препарати наперстянки): знижують частоту серцевих скорочень, збільшують час AV-провідності. - Засоби для анестезії: підвищують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії. - Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): знижують гіпотензивний ефект бісопрололу. - Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу. - β-симпатоміметики (наприклад ізопреналін, добутамін): комбінація з бісопрололом може знижувати терапевтичний ефект обох препаратів. - Симпатоміметики, які активують α- і β-адренорецептори (адреналін, норадреналін), підвищують артеріальний тиск та підсилюють явища переміжної кульгавості. - Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини та інші антигіпертензивні препарати: підвищують ризик гіпотензії. - Баклофен: підвищення антигіпертензивної активності. - Аміфостин: підвищення гіпотензивної активності. Дозволені комбінації. - Мефлохін: зростання ризику брадикардії. - Кортикостероїди: можливе зниження антигіпертензивного ефекту внаслідок затримки води і натрію в організмі. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Бісопролол – селективний блокатор бета1-адренорецепторів, без внутрішньої симпатоміметичної активності. Має антигіпертензивну та антиангінальну дії. Механізм антигіпертензивної дії полягає у зниженні хвилинного об’єму серця, зменшенні симпатичної стимуляції периферичних судин і пригніченні вивільнення реніну нирками. Антиангінальна дія пов’язана з блокадою бета1-адренорецепторів, що призводить до зниження потреби міокарда у кисні за рахунок негативної хронотропної та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшує симптоми ішемії. Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат добре адсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження через печінку виражений незначною мірою, що сприяє високій біодоступності – близько 90 %. Зв’язування з білками плазми становить близько 30 %. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення, 10-12 годин, препарат зберігає терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому препарату. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами. Близько 50 % метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться нирками. Решта 50 % виводиться нирками у незміненому вигляді. Через приблизно однакову участь нирок та печінки у виведенні цього препарату, хворим із нирковою або печінковою недостатністю дозу коригувати не потрібно. Кінетика бісопрололу лінійна і не залежить від віку. Фармацевтичні характеристики. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 5 мг – блідо-жовті із вкрапленнями, круглі, двоопуклі таблетки з відтиском «5» та лінією для розлому з одного боку. таблетки по 10 мг – бежеві з вкрапленнями, круглі, двоопуклі таблетки з відтиском «10» та лінією для розлому з одного боку. Термін придатності. 3 роки. Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Упаковка. По 10 таблеток в блістері. По 3 блістери в картонній коробці. Категорія відпуску. За рецептом. Виробник. Виробник: Меркле ГмбХ, Німеччина. Заявник: ратіофарм ГмбХ, Німеччина. Місцезнаходження. Меркле ГмбХ: вул. Людвіга Меркле 3, 89143 Блаубойрен-Вейлер, Німеччина. Меркле ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079, Ульм, Німеччина. ратіофарм ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079, Ульм, Німеччина.