Інструкція для медичного застосування препарату КАРДИПРИЛ® (CАRDIPRIL) Склад: діюча речовина: раміприл; 1 капсула містить раміприлу 2,5 мг або 5 мг, або 10 мг; допоміжна речовина: крохмаль прежелатинізований. Лікарська форма. Капсули. Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Код АТС С09А А05. Клінічні характеристики. Показання. - Артеріальна гіпертензія (як монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами, наприклад, з діуретиками, антагоністами кальцію). - Застійна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). - Серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда у хворих зі стабільною гемодинамікою. - Виражена діабетична або недіабетична нефропатія, а також її початкові стадії. - Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним серцево-судинним ризиком унаслідок наявності вираженої ішемічної хвороби серця (з або без перенесеного інфаркту міокарда), перенесеного інсульту, хвороби периферичних судин в анамнезі або цукрового діабету з принаймні одним додатковим фактором серцево-судинного ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищений загальний рівень холестерину, низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності, паління). Протипоказання. Підвищена чутливість до раміприлу, іншого інгібітору АПФ або до допоміжних речовин, що входять до складу Кардиприлу®, ангіоневротичний набряк в анамнезі, стеноз ниркової артерії (двобічний стеноз або стеноз артерії єдиної нирки); гіпотензивні або гемодинамічно нестабільні стани, системний червоний вовчак, склеродермія (підвищений ризик розвитку нейтропенії або агранулоцитозу); пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперкаліємія, трансплантація нирки, ниркова недостатність, гіпонатріємія (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності), печінкова недостатність, первинний гіперальдостеронізм. Слід уникати застосування Кардиприлу® або інших інгібіторів АПФ у комбінації з методами екстракорпоральної терапії, які можуть спричинити контактування крові з негативно зарядженими поверхнями, оскільки при цьому існує ризик розвитку тяжкої анафілактоїдної реакції, що іноді може призвести до тяжкого анафілактичного шоку. Таким чином, при прийомі Кардиприлу® не можна проводити процедуру діалізу або гемофільтрації із застосуванням поліакрилонітрилових, натрію-2-метилсульфонатних мембран з високою ультрафільтраційною активністю (наприклад, «AN 69») та процедуру аферезу ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності) із застосуванням декстрану сульфату. Спосіб застосування та дози. Дозування визначають відповідно до ефекту і переносимості лікарського засобу конкретним хворим. Капсули Кардиприл® необхідно ковтати, запиваючи достатньою кількістю рідини (приблизно ½ склянки). Капсули не слід жувати або подрібнювати. Їжа істотно не впливає на абсорбцію раміприлу, тому Кардиприл® можна приймати до, під час або після їди. Лікування гіпертензії. Рекомендована початкова доза для дорослих: 2,5 мг Кардиприлу® 1 раз на добу. Залежно від відповіді пацієнта, дозу можна збільшувати шляхом її подвоєння через кожні 2-3 тижні. Звичайна підтримуюча доза: 2,5-5 мг на добу. Альтернативою збільшенню дози понад 10 мг Кардиприл® на добу може бути додаткове застосування, наприклад, діуретика або антагоніста кальцію. Максимальна дозволена добова доза для дорослих: 20 мг Кардиприлу®. Лікування застійної серцевої недостатності. Рекомендована початкова доза для дорослих: 1,25 мг – 2,5 мг Кардиприлу® 1 раз на добу. Залежно від відповіді пацієнта, дозу можна збільшувати шляхом її подвоєння через кожні 1-2 тижні. Якщо потрібна доза становить 2,5 мг Кардиприлу® або вище, її можна приймати у вигляді одноразової дози або розподілити на два прийоми. Максимальна дозволена добова доза: 10 мг Кардиприлу®. Лікування серцевої недостатності після гострого інфаркту міокарда. Рекомендована початкова доза: 5 мг Кардиприлу® на добу, розподілені на дві дози по 2,5 мг, одну дозу приймають вранці, а іншу – ввечері. Якщо пацієнт не переносить таке початкове дозування, рекомендується доза 1,25 мг двічі на добу протягом двох днів. Потім, залежно від відповіді хворого, доза може бути збільшена. Збільшувати дозу рекомендується шляхом її подвоєння через кожні 1-3 дні. У подальшому загальну добову дозу, яка спочатку розділялась на дві, можна приймати у вигляді одноразової. Максимальна дозволена добова доза: 10 мг Кардиприлу®. Лікування діабетичної або недіабетичної нефропатії. Рекомендована початкова доза для дорослих: 1,25 мг Кардиприлу® 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату дозу можна збільшувати до підтримуючої дози, яка становить 5 мг Кардиприлу® 1 раз на добу. У випадку необхідності застосування дози 1,25 мг препарат приймають в іншій лікарській формі. Для зменшення ризику інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смерті. Рекомендована початкова доза для дорослих: 2,5 мг Кардиприлу® 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоювати дозу через один тиждень лікування, а ще через три тижні – збільшити її до звичайної підтримуючої дози 10 мг Кардиприлу® 1 раз на добу. Особливі популяції. Пацієнти зі зниженою функцією нирок. Якщо кліренс креатиніну становить від 50 до 20 мл/хв на 1,73 м2 площі поверхні тіла, зазвичай застосовується початкова добова доза для дорослих – 1,25 мг. Максимальна дозволена добова доза у цьому випадку становить 5 мг Кардиприлу®. Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю: - пацієнтам з кліренсом креатиніну > 30 мл/хв (креатинін сироватки < 165 мкмоль/л) рекомендована звичайна доза раміприлу; - для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв (креатинін сироватки > 165 мкмоль/л) початкова доза становить 1,25 мг раміприлу 1 раз на добу, а максимальна доза 5 мг 1 раз на добу; - пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв і креатинін сироватки 400 - 650 мкмоль/л) початкова доза 1,25 мг раміприлу 1 р/добу, підтримуюча доза не повинна перевищувати 2,5 мг 1 раз на добу. Пацієнти з неповністю компенсованою нестачею рідини або солі в організмі, пацієнти з вираженою гіпертензією, так само, як і пацієнти, для яких гіпотензивна реакція може становити особливий ризик (наприклад, з клінічно значущим стенозом коронарних судин або судин, що постачають кров у мозок): слід застосовувати зменшену початкову дозу 1,25 мг на добу. Пацієнти, які попередньо лікувались діуретиками. Бажано припинити застосування діуретиків за 2-3 дні або, залежно від тривалості дії діуретика, ще раніше, до початку лікування Кардиприлом, або принаймні зменшити дозу сечогінного засобу. Початкова добова доза для дорослих пацієнтів, які попередньо застосовували діуретик, зазвичай становить 1,25 мг. Пацієнти зі зниженою функцією печінки. Відповідь на лікування може бути як збільшеною, так і зниженою. Тому лікування цих пацієнтів слід розпочинати під пильним медичним наглядом. Максимальна дозволена добова доза для дорослих становить 2,5 мг Кардиприлу®. Особи літнього віку. Початкова доза має бути низькою – 1,25 мг на добу, тому рекомендується застосовувати препарат в іншій лікарській формі. Побічні реакції. Оскільки Кардиприл® є антигіпертензивним засобом, багато його побічних ефектів є вторинними відносно його здатності знижувати артеріальний тиск, унаслідок чого відбувається адренергічна оборотна регуляція або гіпоперфузія органів. Численні інші ефекти (наприклад, вплив на баланс електролітів, певні анафілактоїдні реакції або запальні реакції слизових оболонок) спричиняються інгібуванням АПФ або іншими фармакологічними ефектами цього класу лікарських засобів. Серцево-судинна і нервова системи. Зрідка можуть виникати легкі симптоми, такі як головний біль, порушення рівноваги, загального самопочуття, тахікардія, слабкість, сонливість, запаморочення або погіршення психомоторної реакції. Симптоми і реакції в легкій формі, такі як периферичні набряки, припливи крові до обличчя, запаморочення, дзвін у вухах, стомлюваність, нервова збудливість, пригнічений настрій, тремор, неспокій, порушення зору, розлади сну, сплутаність свідомості, відчуття тривоги, амнезія, судоми, депресія, невралгія, нейропатія, тимчасова еректильна дисфункція, відчуття серцебиття, пітливість, розлади слуху, сонливість, порушення ортостатичної регуляції, так само, як і тяжкі реакції, такі як стенокардія, серцеві аритмії і непритомність спостерігаються рідко. Тяжка гіпотензія виникає рідко, ішемія міокарда або головного мозку, інфаркт міокарда, транзиторний ішемічний напад, ішемічний інсульт, загострення порушень кровообігу, спричинених стенозом судин, прискорення або посилення проявів феномену Рейно або парестезії спостерігалися у поодиноких випадках. Нирки і баланс електролітів. Іноді спостерігається підвищення рівня сечовини і креатиніну в сироватці крові (ймовірність зростає при додатковому застосуванні діуретиків) і погіршення функції нирок, у поодиноких випадках вона може прогресувати до гострої ниркової недостатності. Зрідка може збільшуватися концентрація калію в сироватці крові. У поодиноких випадках у сироватці може зменшуватися рівень натрію, а також посилюватися вже існуюча протеїнурія (незважаючи на те, що інгібітори АПФ зазвичай протеїнурію знижують) або збільшується кількість сечі (у зв’язку з поліпшенням серцевої діяльності). Система дихання, анафілактичні/анафілактоїдні та шкірні реакції. Часто виникає сухий (непродуктивний) подразнюючий кашель. Цей кашель часто погіршується вночі та під час відпочинку (наприклад, у положенні лежачи), та частіше трапляється у жінок і осіб, які не палять. Рідко може розвиватися закладення носа, синусит, бронхіт, бронхоспазм і диспное. Нечасто може спостерігатися фармакологічно опосредкований легкий ангіоневротичний набряк (спричинений інгібіторами АПФ, що частіше виникає у хворих негроїдної раси, порівняно з пацієнтами інших рас). Тяжкі реакції такого типу та інші нефармакологічно опосередковані анафілактичні або анафілактоїдні реакції на раміприл або будь-які інші компоненти вкрай поодинокі. Реакції з боку шкіри або слизових оболонок, такі, як висипи, свербіж або кропив`янка трапляються нечасто. У поодиноких випадках можуть виникати макулопапульозні висипи, пухирчатка, загострення псоріазу, псоріазиформна, пемфігоїдна чи лихеноїдна екзантема та енантема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція, оніхолізис або фоточутливість. Імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах при інгібуванні АПФ збільшуються. Вважається, що такий ефект може спостерігатися і щодо інших алергенів. Травний тракт, печінка. Нечасто можуть виникати нудота, зростання сироваткових рівнів ферментів печінки та/або білірубіну, а також холестатична жовтяниця. Зрідка спостерігаються сухість у роті або підвищення слиновиділення, анорексія, дисфагія, запалення язика (глосит), запальні реакції в ротовій порожнині та шлунково-кишковому тракті, відчуття дискомфорту в черевній порожнині, біль у шлунку (включаючи біль, подібний до того, що виникає при гастриті), розлади травлення, запор, діарея, блювання і зростання рівнів ферментів підшлункової залози. У поодиноких випадках можуть розвиватися панкреатит або ушкодження печінки (включаючи гостру печінкову недостатність, гепатит). Гематологічні реакції. Зрідка може бути незначне (в окремих випадках – істотне) зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну, кількості лейкоцитів або тромбоцитів. У поодиноких випадках спостерігаються агранулоцитоз, панцитопенія і пригнічення кісткового мозку. Гематологічні реакції на дію інгібіторів АПФ частіше виникають у пацієнтів зі зниженою функцією нирок і у тих, хто має супутнє колагенове захворювання (наприклад, червоний вовчак або склеродермію), або в тих, хто застосовує інші препарати, які можуть зумовити зміни у складі крові. У поодиноких випадках може розвиватися гемолітична анемія. Інші побічні ефекти. Нечасто може виникати кон’юнктивіт, а також зрідка спазми м’язів, зниження лібідо, втрата апетиту і порушення сприйняття запаху і смаку (наприклад, металевий присмак) або часткова, іноді повна втрата відчуття смаку. У поодиноких випадках спостерігаються васкуліт, міалгія, артралгія, артрит, гарячка і еозинофілія, підвищення рівня сечової кислоти, глюкози, а також зростання титрів антиядерних антитіл.